Людмила Туровська: Депутат – це голос виборця

Я – депутат уже в другій каденції, причому двічі обиралася по одному й тому ж округу. Але мушу зізнатися, що при знайомстві майже ніколи не представляюся депутатом. Так сталося, що саме слово «депутат» часто викликає у людей недовіру, а часто й відсторонення. І не важливо, чи були ви пов’язані з якимись скандальними історіями. Ви депутат, і лише це вже дає підстави ставитися до вас з негативом.

При цьому часто доводиться відчувати на собі негатив, спрямований на чиновників. Адже громадяни часто об’єднують ці обидва поняття – прирівнюють депутатів до чиновників. Вони не зважають на те, що депутат не має «крісла» та не отримує за депутатство зарплату. Що депутат міської ради за законом здійснює депутатські повноваження, не пориваючи зі своєю виробничою або підприємницькою діяльністю. Тобто, як і всі пересічні громадяни, він десь працює за фахом і утримує свою сім’ю. Це означає лише таке: депутат виконує свої обов’язки на громадських засадах. Це не має нічого спільного з народними обранцями з Верховної Ради, які за свою роботу отримують грошову винагороду.

Тим часом, щоб вирішити якесь питання, депутат часто сам мусить йти «по допомогу» до управлінців. Адже саме чиновники безпосередньо керують процесом і отримують зарплату з бюджету.

Міський депутат по суті є владою без портфеля. Усім поточним адміністративним процесом керує чиновницький апарат, до якого часто-густо депутат сам стукає у двері.

І хоч закон конкретно визначає обов’язки і права міського депутата, та, як виявляється, більшість населення наділяє його функціями, які реально далекі від встановлених законодавством.

То які ж функції у депутата міської ради?

Чи є депутат інвестором, який вкладає свої кошти в ремонти будинків і благоустрій прибудинкових територій або видає зі своєї кишені матеріальну допомогу? Ні! Ремонт шкіл і лікарень, надання матеріальних допомог, встановлення дитячих і спортивних майданчиків тощо відбувається з коштів місцевого бюджету.

Чи депутат повинен безпосередньо бути розробником віртуальних проектів, які викликають оплески виборців? Проектів, для яких немає в місті потрібних умов, на які в місцевому бюджеті немає коштів і не буде мінімум ще десятки років? Проектів, які так ніколи й не стануть реальністю?

Чи, може, міський депутат – такий собі масовик-витівник, який організовує масові заходи, розважальні і культурні програми в місті або окрузі? Але якщо цим має займатись депутат, то навіщо місту управління культури чи, управління молоді і спорту?

Чи, може, депутат міської ради повинен вносити зміни в закони України і подавати їх у Верховну Раду? Гарне питання: а що тоді будуть робити наші народні депутати?!

Чи депутат міської ради є посередником між мешканцями міста і чиновницьким управлінським апаратом? Тобто штовхачем невирішених громадянами питань?

Проте деякі з міських депутатів вибрали зручну позицію популізму. На округах вони не працюють, за конкретну територію не відповідають, зобов’язань конкретних не несуть. Будь-яка довгострокова робота їх не цікавить. Все, що пропонується фахівцями на термін більш як рік, відкидається. Все, що робиться владою, вони піддають критиці. Замість цього підтримують будь-які нереальні ініціативи, популістські лозунги на догоду виборцям. І потім у своїй безпорадності звинувачують весь депутатський корпус, який не підтримав їхню нерозсудливість.

То що ж є головним завданням депутата міської ради? Щоб це зрозуміти, варто пам’ятати, що депутата обирає громада. Це ті люди, які живуть на певній території, мають свої погляди на речі і проблеми. Конкретні проблеми, які повинні вирішуватись на рівні міста. По суті, мешканці обирають свого представника, який має стати їхнім голосом у тій же сесійній залі. Йому від мешканців надається право розпоряджатися майном громади міста. Тобто першочерговою роботою міського депутата є прийняття вірних рішень на сесіях міськради. Рішень, від яких залежить щоденне життя громади. Будувати стадіон чи школу, надавати землю в оренду під церкву чи котельню, влаштовувати парк чи спортивний майданчик, а ще – як розподілити бюджет тощо.

Відповідно до законодавства депутат офіційно представляє виборців свого виборчого округу та інтереси громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, установах і організаціях.

Депутат міської ради розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів з метою їхнього вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і транслює побажання громади до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій.

Крім того, в окремих випадках він порушує перед керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців. При цьому не просто порушує, а вимагає їхнього вирішення.

Депутат, по суті, є посередником між виборцями і чиновниками. Він є представницькою гілкою влади, яка відстоює інтереси виборців перед представниками виконавчої влади. Але депутат не може замінити собою управлінців від міського самоврядування. Він об’єктивно не може підмінити собою 400 спеціалістів різного профілю. Особливо в силу того, що з більшістю питань він стикається вперше у своєму житті. А також з огляду на те, що він поєднує депутатство зі своєю основною роботою.

Але незважаючи на суто «посередницьку» діяльність, саме слово депутата часто стає вирішальним при розгляді конкретних проблем виборців.

І, можливо, інститут міського депутатства не такий вже і безнадійний, якщо буде налагоджено справжній діалог між виборцем і депутатом.

Довіра і повага – ось найважливіші ланки, які пов’язують відповідального виборця і відповідального депутата, який попри прогалини у законодавстві та обмеженість повноважень є справжнім захисником інтересів громади.

Людмила ТУРОВСЬКА,

депутат Рівненської міської ради від партії “БПП “Солідарність”

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*